Цей посібник став можливим завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст є відповідальністю Громадської організації «Український кризовий медіа-центр» та Глобал Ком’юнітіз (Global Communities) і не обов’язково відображає точку зору USAID чи уряду Сполучених Штатів. Під експертним керівництвом кандидата політичних наук Людмили Волинець

 

Варто було би розпочати з аналізу законодавства з питань здійснення в Україні децентралізації влади та її складової – децентралізації повноважень щодо дотримання, забезпечення та захисту прав дитини. Варто! Та, на жаль, законодавчі акти, що стосуються процесів децентралізації, обходять питання дітей, хіба що крім розподілу освітньої субвенції та субвенції на охорону здоров’я. Наведемо єдиний із багатьох таких випадків. Так, затверджена Кабінетом Міністрів України (далі – КМУ) Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні (розпорядження КМУ від 01.04.2014 № 333) з питань захисту дітей містить лише один пункт: це визначення повноважень зі сприяння влаштуванню дітей в інтернатні заклади. Очевидно, що це протирічить багатьом нормам законодавства та процесам деінституалізації, план здійснення якої також затверджено Кабміном. Таких розбіжностей у законодавстві чимало. Саме вони і стали однією із причин для написання цих рекомендацій. Практичне життя громадян в умовах ОТГ постійно ставитиме завдання та проблеми, які громада може вирішити тільки перебравши на себе функції органу опіки та піклування. Завдання, яке перед собою ставлять автори, – надати читачам якомога більше інформації – зрозуміло, у спрощеному викладі – щодо базових понять і процесів у царині захисту прав дитини об’єднаними громадами. Ми проаналізуємо, чому місцеві органи виконавчої влади є органом опіки та піклування, які повноваження покладено на цей орган і хто ті діти, якими має займатися орган опіки та піклування. 

 ВСТУП У професійному середовищі триває доволі гостра дискусія з приводу того, хто і як має опікуватися дітьми в об’єднаних територіальних громадах (ОТГ). Дискусія активна, але дуже часто у її учасників спостерігаємо дефіцит професійних аргументів, неналежне знання законодавчих норм, брак досвіду реалізації та необізнаність у законодавстві. Станом на початок 2018 року в Україні діяло 665 ОТГ, на території яких проживало 7 млн громадян, із яких понад 1 млн – діти, тобто особи віком від народження до 18 років. Відповідно, вже сьогодні у сфері діяльності ОТГ перебуває близько 13 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, близько 20 тисяч дітей з інвалідністю, понад 200 тисяч дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ ДЛЯ ОТГ Наші рекомендації варто було би розпочати з викладу норм законодавства, які внормовують питання діяльності ОТГ щодо соціального захисту дітей і захисту їхніх прав. Та наразі це зробити неможливо. У законодавстві ці норми розпорошені по різних законах, як правило, викладені фрагментарно і подекуди навіть протирічать одна одній. Тобто системної законотворчої роботи з питань формування обов’язків ОТГ з дотримання, забезпечення та захисту прав дитини досі не проведено. Причин тому – чимало. Проте їх аналіз не є завданням цієї публікації. Подекуди чуємо про очікування практичних працівників органів місцевої виконавчої влади на розробку та запровадження новітньої законодавчої бази із цих питань. Але, думаємо, що такі сподівання марні.

визначення вікових меж дитинства. Так, у системі охорони здоров’я досить часто вважається завершенням періоду дитинства досягнення дитиною 16 років. Правоохоронні органи вдаються до своїх професійних визначень: «Досягне/досяг віку кримінальної відповідальності, віку цивільної дієздатності й відповідальності» тощо. Таке розмаїття правових визначень може бути сприйнято, як високий рівень законотворчої роботи, глибоке опрацювання суті соціального явища. Кожна структура використовує «своє» визначення, відтак формує свої, вузькогалузеві, заходи щодо дітей. Відповідно, формує і власну звітність – про свій напрям діяльності. Попри це, державна статистика оперує поняттям «дитина» саме в контексті «особа віком від народження до 18 років». Тобто людина віком 17 років 11 місяців 29 днів – це дитина, а через день – це вже доросла людина. За такими ж параметрами обраховується і населення країни, областей, міст і об’єднаних громад зокрема. 

ХТО НАЛЕЖИТЬ ДО ДЕМОГРАФІЧНОЇ ГРУПИ «ДІТИ» Правове визначення поняття «діти» у вітчизняному законодавстві з’явилося у 2001 році, попри те, що Конвенцію ООН про права дитини було ратифіковано Україною ще в лютому 1991 року і вона набрала чинності у вересні того ж року. Законодавцям знадобилося десятиліття, аби запровадити норми Конвенції окремим законом. Поняття «діти» законодавці визначили так, як це подано в Конвенції ООН про права дитини: «Дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку». Сімейний кодекс України (далі – Сімейний кодекс) у 2002 році вводить поняття «малолітня (від народження до 14 років) та неповнолітня (від 14 до 18 років) дитина». Вікові межі неповнолітньої дитини накладаються на вікові межі молоді, що, за законом, визначено як особи віком від 14 до 35 років. Попри це, доволі часто можна зустріти «галузеві» 

Отже, діти є членами громади. Як правило, вони становлять п’яту-шосту частину всього населення громади. 

Діти як члени громад мають свої права як особлива група. Право на життя, на освіту, на охорону здоров’я, на розвиток, на правосуддя, на батьківську турботу, на сім’ю, на захист з боку громади й держави тощо. Населення (жителі) об’єднаної громади є визначальною характеристикою громади. Так, стаття 11 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» визначає, що загальний обсяг фінансової підтримки розподіляється між бюджетами об’єднаних територіальних громад пропорційно до їхньої площі та кількості сільського населення у такій об’єднаній громаді з рівною вагою обох цих факторів. Наведемо одну з відповідей на запитання про населення громад, що розміщена на основному сайті з питань децентралізації.

 

Питання № 2087 від 17.02.20171 Яка мінімальна та максимальна кількість жителів повинна бути в об’єднаній територіальній громаді?

Відповідь Кількість населення – це важливий показник. Цей показник законами не регламентується. Для створення спроможної громади важлива перспектива, здатність громади розвиватися. Отже, в першу чергу треба орієнтуватися не на загальну кількість населення, а на кількість у громаді молоді та дітей (бо там, де є молодь і діти, там є перспектива розвитку), міграцію населення (важливо розуміти, де люди працюють, отримують послуги, відпочивають), розвиток інфраструктури тощо. Серед громад, що вже об’єдналися, є такі, в яких мешкає менше 3 тисяч людей, а є й такі, де 30–40 тисяч населення.

Тобто дитяче населення громади є визначальним щодо її перспектив і водночас надзвичайно значущим для сьогодення громади, його мешканців, які з-понад численних статусів чи не найважливішим для себе визначають: член сім’ї (родини), батьки своїх дітей. За законодавством, основні обов’язки з утримання, виховання, підтримки дітей виконують їхні батьки. Вони ж – члени громади. Сімейний кодекс деталізує права і обов’язки батьків щодо народження, визнання 

батьківства, виховання та підтримки дітей. Кримінальний кодекс України (далі – Кримінальний кодекс) містить статті про покарання батьків за зловживання своїми батьківськими обов’язками або за їх невиконання. Численні обов’язки щодо представлення інтересів членів своєї громади покладено законодавством на голову, старост та виконавчі органи ОТГ. Окрім того, важливо звернути увагу на те, що відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про добровільне об’єднання громад» ОТГ є правонаступником усього майна, прав та обов’язків територіальних громад, що об’єдналися. Тобто голова ОТГ, старости представляють інтереси дітей як членів своєї громади і виконують обов’язки щодо створення соціальноекономічних умов реалізації особистості на території громади.

 

Орган опіки та піклування – це друга назва виконкомів ОТГ і їх особливі (не додаткові) повноваження із захисту прав громадян або представлення їхніх інтересів.  

Орган опіки та піклування – це специфічний правовий інститут, покликаний вирішувати проблеми людей, які для представлення або захисту своїх прав потребують втручання держави. Така потреба виникає у разі відсутності у фізичної особи (як правило, це діти та повнолітні громадяни з обмеженою дієздатністю) належним чином уповноважених осіб для представлення та захисту їхніх прав, або у разі виникнення спору між такими законними представниками дітей, або людей з обмеженою дієздатністю. Держава правозахисну і представницьку функції щодо таких громадян покладає на місцеві органи ВИКОНАВЧОЇ влади, визначаючи їх органами опіки та піклування і законодавчо наділяючи численними повноваженнями представляти та захищати інтереси тих людей, які не можуть або не спроможні представляти свої інтереси самостійно. Також орган опіки та піклування має повноваження розглядати спори між законними представниками дитини і/або дорослих осіб.

АЛГОРИТМ ДІЇ ОБ’ЄДНАНОЇ ГРОМАДИ, ЯК ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ Діти (15-20 %) Працездатне населення працездатного віку Населення непрацездатного віку Діти і батьки, які потребують особливої уваги громади Люди з інвалідністю, що потребують догляду і представлення їх інтересів Самотні старі ОРГАНИ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ Служба у справах дітей Управління соціального захисту населення Комісія з питань захисту дітей Опікунська рада

У сучасних умовах, коли під час проведення судової реформи виникають певні складнощі в організації судочинства, значення органу опіки та піклування неабияк зростає. Насамперед – через повноваження останнього приймати конче необхідні рішення у позасудовому порядку. Наведемо приклад. За законом, спори між батьками щодо спілкування з дитиною може вирішувати суд, а може і орган опіки та піклування. В умовах, коли суди перевантажені і розгляд справ затягується, дедалі більше батьків із такими питаннями звертаються до органу опіки та піклування. І тільки у разі незгоди із прийнятим рішенням – звертаються до суду. Не вдаючись до детального викладу, акцентуємо увагу на дискусії щодо ефективності роботи органу опіки та піклування в Україні. Наразі лунають пропозиції від скасування обов’язковості виконання його рішення до скасування його як цивільно-правового інституту. Принагідно зазначимо, що, на наше переконання, скасування інституту «орган опіки та піклування» в Україні можливе лише у випадку створення в країні сімейних судів. А це сьогодні не видається реальним.

 

Отже, орган опіки та піклування – це виконком місцевої ради у всій сукупності його структурних підрозділів. Безпосереднє ведення справ щодо дітей покладається на службу у справах дітей, щодо повнолітніх – на управління соціального захисту. Дорадчий орган із питань дітей – комісія з питань захисту прав дитини, із питань повнолітніх – опікунська рада.

 

ДІТИ І БАТЬКИ, ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ ОСОБЛИВОЇ УВАГИ ГРОМАДИ

Діти • Потерпають від насильства, голоду, асоціальної батьківської бездіяльності • Самостійно покинули сім’ю, стали безпритульними • Залишилися без батьківського піклування • Вчинили злочин • Мають інвалідність • Мають бажання позбавити батьків батьківських прав • Вилучені із сім’ї (або мають бути вилучені)

Дорослі (батьки)• Зниклі безвісти • Ухиляються від виховання дітей • Надали згоду на усиновлення їхньої дитини іншими особами • Залишили дитину у пологовому відділенні • Невизнане батьківство • Зловживають алкоголем • Мають історію домашнього насилля • Не дають згоди на лікування дитини при загрозі її життю • Мають психічні проблеми тощо • Хочуть всиновити дитину, створити ПС, ДПСБ, узяти дитину під опіку

 

Чинне законодавство, а саме Постанова КМУ «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини» із доповненнями від 24.09.2017 р.1 визначає, що органами опіки та піклування є виконавчі органи сільських, селищних рад, у тому числі ОТГ. Відповідно до законодавства вони, окрім покладених на них повноважень щодо дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечують захист особистих, майнових та житлових прав усіх дітей – членів громади. Функції органу опіки та піклування в жодному аналітичному чи нормативному документі не перелічені вичерпно й у повному обсязі. Це можна пояснити тим, що алгоритм дії уповноважених осіб цього органу значною мірою залежить від конкретної ситуації, у якій опинилася дитина, та вжиття необхідних дій щодо її захисту. Загалом 145 нормативноправових документів містять термін «орган опіки та піклування» і перелік його функцій. Не виключаємо, що таких нормативних документів більше, аніж ми нарахували.

 

Важливо! ОТГ як орган опіки та піклування забезпечує захист не тільки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а й багатьох інших особистих і майнових прав кожної дитини, яка є мешканцем громади.

 

СПОРИ МІЖ БАТЬКАМИ З ПРИВОДУ ДІТЕЙ І УЧАСТЬ У НИХ ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ

 

• Визнання батьківства • Визнання місця проживання дитини • Визнання способів та умов проживання з тим із батьків, який проживає окремо • Визнання способів спілкування баби і діда з опікунами • Обдаровування дитини майном • Розпорядження майном дитини • Набуття дитиною спадку • Передача дитини іншим особам • Подання позову до суду про позбавлення або обмеження батьківських прав

Безпосереднє ведення справ і координація діяльності із забезпечення захисту прав дітей, у тому числі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладено на служби у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад ОТГ (далі – служби у справах дітей). Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» визначає штатне забезпечення служб у справах дітей, які мають функціонувати в ОТГ. Змінами, внесеними до цього закону 19.01.2017 р., визначено: «Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об’єднану територіальну громаду» 2 . У нині чинному законодавстві основним поняттям, що формує чіткі обов’язки місцевих органів влади щодо дитини, є поняття «орган опіки та піклування». Так, у статті 56 Цивільного кодексу України та у статті 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» встановлено: «Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов’язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами». Відповідно, наступним нормативно-правовим актом стала Постанова КМУ від 15.11.2017 № 877 3 з незвичайною назвою «Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво/капітальний ремонт/реконструкцію малих групових будинків, будинків підтриманого проживання, будівництво/ придбання житла для дитячих будинків сімейного типу, соціального житла для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, виготовлення проектно-кошторисної документації». Саме цим документом були внесені зміни до Постанови КМУ від 24.09.2008 № 866 4 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини» (далі – Постанова № 866). Суть цих змін полягала у тому, що у всьому тексті документа слова «міської чи районної у місті ради» замінили словами «міської чи районної у місті (в разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади».

 

 

Отже, із 25 листопада 2017 року ОТГ набули повноважень та обов’язків із питань захисту прав дитини як орган опіки та піклування.

Тепер пункт 3 Постанови № 866 визначає, що: «Органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об’єднаних територіальних громад (далі – органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей». Саме таким чином на законодавчому рівні було визначено, що ОТГ виконує повноваження органу опіки та піклування. Водночас законодавець (у нашому випадку Мінсоцполітики – автор змін, КМУ – орган, що ухвалює зміни) не врахував, що просте механічне внесення ОТГ до переліку структур, які є виконавцями порядку здійснення діяльності органів опіки та піклування з питань захисту прав дитини, в жодному разі не вирішує проблеми. Адже в Постанові № 866 передбачено по тексту декілька(!) виконавців: районну державну адміністрацію (РДА), ОТГ, службу у справах дітей, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, сільські селищні ради (не ОТГ), які мають обмежені повноваження як орган опіки та піклування. Як наслідок, у певних функцій виникло два виконавці – і РДА, і ОТГ, а у певних функцій – жодного виконавця, якщо в ОТГ не створено служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Очевидно, що така ситуація потребує законодавчого уточнення. У тому числі, зважаючи на те, як перебирають і виконують свої функції ОТГ, якщо це об’єднання 

декількох населених пунктів одного району або якщо в ОТГ об’єднано всю територію району. Надзвичайно важливим питанням є кількість дитячого населення у громаді. Якщо громада об’єднує весь район, то має бути створено і службу у справах дітей, і центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Якщо чисельність дітей у громаді не перевищує однієї тисячі – очевидно, що вимога про створення окремих структур може залишитися невиконаною. Такі нечисленні ОТГ не мають можливості створити окремий структурний підрозділ – службу у справах дітей. У такому випадку не виключено, що будуть окремо призначені уповноважені посадові особи, у функціональних обов’язках яких буде зазначено, що вони виконують повноваження служб у справах дітей або центрів соціальних служб. Виконують повноваження, передбачені саме для зазначених структур, оскільки законодавство здебільшого визначає виконавцем тієї чи іншої функції не особу, а структуру. Вище вже згадувалося, що Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» змінами, внесеними 19.01.2017 р., встановлює чітку норму про штатне забезпечення виконкомів: «Штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті». Крім того, у статті 4 цього Закону деталізовано штатне забезпечення ОТГ. Так, «штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об’єднану територіальну громаду». Зважаючи на цю норму законодавства та наявність малих за кількістю населення громад, висока вірогідність того, що в нечисленних громадах будуть утворені не служби у справах дітей, а призначено уповноважених осіб, на яких покладатиметься виконання обов’язків служб у справах дітей. Повноваження цих служб визначені багатьма законодавчими актами і значною мірою є такими, які не можуть бути делеговані іншим структурам місцевих органів виконавчої влади, наприклад, ведення та використання бази даних на дітей, які підлягають усиновленню, оформлення документів для усиновлення громадянами дітей тощо.

 

Затвердженно Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. №866

 

ПОРЯДОК ПРОВАДЖЕННЯ ОРГАНАМИ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ’ЯЗАНОЇ ІЗ ЗАХИСТОМ ПРАВ ДИТИНИ 

 

• Соціальний захист дітей, які перебувають у складних соціальних обставинах • Виявлення дітей, які залишились без батьківського піклування • Ведення обліку дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування • Набуття дитиною статусу дитини-сироти, або дитини позбавленої батьківського піклування • Захист майнових та житлових прав дітей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування • Реєстрація народження дитини та розв’язання спорів між батьками щодо виховання дитини • Особливості провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, переміщеної з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції

ДЕ І КОЛИ ВИНИКАЮТЬ В ОТГ ДЕЛЕГОВАНІ ПОВНОВАЖЕННЯ ЩОДО ДІТЕЙ

Сьогодні активно тиражується помилкова точка зору, що орган опіки та піклування – це якась окрема структура, яка вирішує питання лише дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У ході дискусій згадується, що ці повноваження належать до делегованих повноважень ОТГ, а отже, мають мати окреме додаткове фінансування. Немає фінансування – немає і роботи, стверджують сьогодні непрофесійні спікери під час фахових дискусій. Такі твердження не мають нічого спільного із професійним розумінням поняття «діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування», яке визначене Законом України «Про охорону дитинства»: 

 

 

 

 

Дитина-сирота – дитина, у якої померли чи загинули батьки. Діти, позбавлені батьківського піклування, – діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку: • з позбавленням їх батьківських прав; • відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав; • визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними; • оголошенням їх померлими; • відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства; • розшуком їх органами Національної поліції, пов’язаним із відсутністю відомостей про їх місцезнаходження; • тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки; • діти, розлучені з сім’єю; • підкинуті діти; • діти, батьки яких невідомі; • діти, від яких відмовились батьки; • діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов’язків із причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в зоні проведення антитерористичної операції; • безпритульні діти.

І кожна причина втрати дітьми батьківського піклування має чітко визначений законодавством пакет документів, який ці обставини підтверджує: • батьки яких позбавлені батьківських прав, що підтверджується рішенням суду; • які відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду; • батьки яких визнані безвісно відсутніми, що підтверджується рішенням суду; • батьки яких оголошені судом померлими, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органами реєстрації актів цивільного стану; • батьки яких визнані недієздатними, що підтверджується рішенням суду; • батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду;

• батьки яких під час здійснення кримінального провадження утримуються під вартою, що підтверджується ухвалою слідчого судді (суду); • батьки яких перебувають у розшуку органами Національної поліції, пов’язаному з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, що підтверджується ухвалою суду або довідкою органів Національної поліції про розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження; • у зв’язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов’язків; • підкинутим, батьки яких невідомі, покинутим у пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яких відмовилися забрати з цих закладів батьки, інші родичі, про що складено акт; • батьки яких не виконують свої обов’язки з виховання та утримання дитини з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку із перебуванням батьків на тимчасово окупованій території або в районі проведення антитерористичної операції, що підтверджується актом, складеним службою у справах дітей; • розлученим із сім’єю, визнаним біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, за наявності письмової інформації територіального органу ДМС про розшук батьків або інших законних представників і відсутність відомостей про їх місцезнаходження. Отже, діти без батьків – це діти, що отримали статус позбавлених батьківського піклування у зв’язку з тим, що їхнім батькам свого часу не надали допомоги зі збереження батьківського потенціалу й пізніше рішенням суду позбавили батьківських прав. Основними причинами набуття дітьми такого статусу є смертність населення у працездатному віці (у тому числі внаслідок військових дій), злочинність і унаслідок цього – ув’язнення батьків (60% ув’язнених мають неповнолітніх дітей), вчинення батьками злочинів проти дитини, їх асоціальність, відмова забрати дитину з медичного закладу тощо. Більшість цих причин є наслідком асоціальної поведінки батьків і ненадання їм громадою у певний час допомоги.

ЗВІДКИ В ОТГ БЕРУТЬСЯ СИРОТИ І ПОЗБАВЛЕНІ БАТЬКІВСЬКИХ ПІКЛУВАННЯ?

Станом на початок 2018 року на території ОТГ проживало понад 13 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування 

Діти з інших територій, якими опікуються жителі громад, реалізуючи потребу виховання дітей, які залишились без батьків ...Діти, у яких місце перебування ОТГ ..Діти, які втратили батьків, що були чи є жителями громади...Діти, які, отримавши статус, переїхали в інші ОТГ або території України...Діти, у яких місце походження ОТГ

«У разі коли дитина проживає (перебуває) не за місцем її походження, відомості про таку дитину заносяться до книги обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які прибули з інших територій, в якій зазначається прізвище, ім’я, по батькові дитини, дата народження, місце первинного обліку, форма влаштування, місце її проживання, номер і дата листа-повідомлення про зміну місця проживання»

Отже, якщо громада вчасно не надає соціальні послуги з підтримки батьківського потенціалу, можна передбачити, що невдовзі тут зросте кількість дітей, які втратили батьківське піклування. Як наслідок – громада повинна буде розширювати коло заходів із запровадження сімейних форм виховання, адже діти-сироти мають виховуватися у прийомній чи патронатній сім’ях, у родинах опікунів тощо. Так звані чужі діти, тобто діти з інших територій, з’являються у громаді, якщо їх узяли на виховання особи, які є членами цієї громади, або якщо мешканці громади є родичами дітей, осиротілих в інших громадах, яких вони забрали до себе. З того моменту, як держава рішенням суду визнає дитину позбавленою батьківського піклування або у дитини помирають обоє або єдиний із батьків, і орган опіки та піклування, тобто виконком ОТГ, надає такій дитині статус дитини-сироти або позбавленої батьківського піклування, вступає в дію норма статті 52 Конституції про утримання таких дітей за рахунок держави, тобто з державного бюджету. Причому з державного бюджету виплачуються кошти і на утримання дітей, і на грошове забезпечення тим особам, які виконують делеговані державою повноваження: прийомним батькам, батькам-вихователям тощо. Нерідко доводиться чути заперечення деяких керівників громад про те, що їм не потрібні прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, опікуни. І взагалі питання дітей без батьків їх не цікавлять. Це помилкова точка зору. Адже діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, завжди є і будуть у кожній громаді. Заперечення таких дітей та сподівання на те, що вони зростатимуть в інших громадах, є помилковими. Відтак виконкоми просто зобов’язані виконувати чітко сформульовані в нормативних актах покладені на них обов’язки щодо таких дітей. Слід зауважити, що незважаючи на те що Міністерство соціальної політики України передало ОТГ повноваження стосовно влаштування під опіку дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (Постанова КМУ від 15.11.2017 № 877), залишається невирішеним питання щодо законодавчого закріплення за ОТГ повноважень про створення сімейних форм виховання і влаштування дітей у прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу, а також щодо усиновлення дітей. Водночас проекти законодавчих актів про передання таких повноважень уже подано до Кабміну. Сподіваємося на вирішення цього питання уже найближчим часом.

 

 

РОЗПОДІЛ ОБОВ’ЯЗКІВ З ВИКОНАННЯ ВИМОГ СТАТТІ 52 КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Місцеві органи виконавчої влади

» виявлення дітей, які залишились без батьківського піклування » тимчасове їх влаштування » збір документів на дитину » правове оформлення батьків та їх ставлення до дитини » створення форм влаштування дітей » підготовка подання на отримання статусу » організація з проведення засідання комісії з питань захисту дітей Усиновлення Розгляд справи судом, або/і надання органом опіки та піклування статусу дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування. Влаштування дитини.

Державний бюджет   Усиновлення 

                                          Одноразова допомога у зв’язку з усиновленням

                                        Опіка, піклування

                                          Виплата державної допомоги на дитину

                                        ПС ДБСТ

                                           Фінансування дитини (2 прожиткові мінімуми). Виплата винагороди прийомним батькам, батькамвихователям за виховання дитини                                     Виконком ОТГ = орган опіки та піклування 

 ЯКІ ВІДДІЛИ ВИКОНКОМУ ОТГ Є СТРУКТУРНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ

 Ми вже зазначали, що орган опіки та піклування – це друга назва виконкому, яку вживають стосовно компетенції щодо дітей та обмежено дієздатних і недієздатних дорослих. Тому всі структурні підрозділи виконкому, до компетенції яких належить вирішення будь-яких питань щодо дітей, мають повноваження і з питань виконання функцій органу опіки та піклування. Наприклад, відділ освіти – вирішує питання освіти дитини, відділ або уповноважена особа з питань сім’ї та молоді – надає допомогу в межах своїх функцій, як-от оздоровлення дітей тощо. Наведемо логічну схему такої причетності до вирішення проблем дітей. 28 29 Виконком ОТГ = орган опіки та піклування Список залежить від структури виконкому ОТГ Служба у справах дітей Відділ освіти Управління соцзахисту ЦСССДМ (хоч це заклад) Охорона здоров’я Оздоровлення Правоохоронці Структура міграційної служби А от безпосереднє ведення справ із цих питань покладено на службу у справах дітей. Тобто всі види діяльності виконкому стосовно захисту прав конкретної дитини узагальнює, обліковує та координує служба у справах дітей або уповноважена особа, яка виконує функції служби у справах дітей.

 

 ОСНОВНІ (НЕ ВИКЛЮЧНІ) ФУНКЦІЇ ОТГ ЯК ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ

                               

Уповноважені особи ОТГ як органу опіки та піклування виявляють: » дітей, які залишилися без батьківського піклування; » сім’ї з дітьми, у яких батьки через тривалу хворобу належним чином не можуть виконувати свої батьківські обов’язки; » сім’ї, у яких триває процес розлучення батьків та вирішується спір між матір’ю та батьком щодо місця проживання дітей, участі в їхньому вихованні; » сім’ї з дітьми, у яких батьки ухиляються від виконання батьківських обов’язків; » сім’ї, діти з яких перебувають в інтернатних закладах (окрім спеціальних та спеціалізованих) або у яких є ризик влаштування дітей до таких інтернатних закладів за заявою батьків через їхню неспроможність задовольнити потреби дітей; » сім’ї, у яких було скоєно фізичне, психологічне, сексуальне, економічне насильство над дітьми, з ними жорстоко поводились або існує реальна загроза вчинення такого насильства; » сім’ї, у яких діти систематично самовільно залишають місце постійного проживання; » сім’ї, у яких діти шкільного віку не зараховані на навчання до загальноосвітніх навчальних закладів або систематично без поважних причин пропускають навчальні заняття.

Уповноважені особи ОТГ як органу опіки та піклування розглядають: » повідомлення про сім’ї, у яких було скоєне фізичне, психологічне, сексуальне, економічне насильство над дітьми, жорстоко з ними поводилися або у яких існує реальна загроза вчинення такого насильства; » повідомлення про факт залишення дитини без батьківського піклування за місцем виявлення дитини; » питання про необхідність з’ясування місцезнаходження дитини, її віку, відомостей про батьків або осіб, які їх замінюють, обставин, за яких дитина залишилася без батьківського піклування, іншої інформації, що має істотне значення. Посадові особи ОТГ як органу опіки та піклування у разі встановлення факту, що дитину залишили в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або її відмовилися забрати батьки чи інші родичі, підкинули або знайшли: » здійснюють тимчасове влаштування дітей, які залишилися без батьківського піклування (відповідно до пункту 31 цього Порядку діяльності органів опіки та піклування); » з’ясовують обставини відмови матері забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я; » проводять відповідну роботу щодо соціальної підтримки матері з метою вплинути на неї змінити свої наміри покинути немовля, а також створюють сприятливі умови для виконання нею своїх обов’язків із виховання та утримання дитини; » протягом семи днів із дня надходження такого повідомлення надсилають запит до відділу реєстрації актів цивільного стану за місцем державної реєстрації народження дитини з метою отримання повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження дитини; » у разі реальної загрози життю або здоров’ю дитини приймають рішення негайно відібрати дитину у батьків або осіб, які їх замінюють; » вживають заходів щодо відібрання дитини у батьків і тимчасово влаштовують її; » про відібрання дитини у батьків того ж дня письмово інформують 

 прокуратуру за місцем проживання дитини та у семиденний строк після прийняття рішення звертаються до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або ж відібрання дитини у матері, батька без позбавлення батьківських прав; » готують документи для звернення органу опіки та піклування до суду про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або відібрання дитини у матері, батька без позбавлення їх батьківських прав; » у разі прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків без позбавлення їх батьківських прав, організовують надання соціальних послуг сім’ї. Результати проведеної роботи враховуються під час підготовки висновку про доцільність поновлення або позбавлення батьків батьківських прав; » якщо протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків не усунено причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, вживаються заходи щодо позбавлення батьків їхніх батьківських прав; » готують документи для надання дитині, розлученій із сім’єю, статусу дитини, позбавленої батьківського піклування; » розглядають питання про доцільність (недоцільність) повернення дитини до батьків, осіб, які їх замінюють, або до закладу (якщо встановлено, що дитина самовільно залишила медичний, навчальний, виховний заклад, інший заклад або установу, в яких проживають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування), готують відповідний висновок із урахуванням інтересів дитини, надсилають його керівникові закладу, в якому тимчасово перебуває дитина; » забезпечують повернення дитини до батьків, осіб, які їх замінюють, або до закладу, який вона самовільно залишила (у разі прийняття рішення про доцільність повернення дитини); » вирішують питання щодо подальшого влаштування дитинисироти або дитини, позбавленої батьківського піклування (у разі прийняття рішення про недоцільність повернення дитини до опікуна/піклувальника, у прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу або до закладу, який вона самовільно залишила); » здійснюють передачу дитини батькам, особам, які їх замінюють, адміністрації закладу, який вона самовільно залишила

» ведуть облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усиновлених дітей; » ведуть єдиний електронний банк даних дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також родин потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів; » у разі зміни форми влаштування дитини передають її особову справу з оригіналами документів за новим місцем влаштування. Переміщення дитини, зміну її життєвих обставин чи стану здоров’я фіксують в електронній обліково-статистичній картці дитини; » формують особові справи дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; » рішення про зняття дитини з первинного обліку приймається відповідною службою у справах дітей і оформлюється наказом у разі: повернення дитини на виховання до батьків або до одного з них; усиновлення дитини; досягнення дитиною повноліття; набуття дитиною чи надання їй повної цивільної дієздатності; смерті дитини; взяття дитини на первинний облік за місцем походження; » приймають рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надають дітям: 1. батьки яких позбавлені батьківських прав, що підтверджується рішенням суду; 2. які відібрані у батьків без позбавлення їх батьківських прав, що підтверджується рішенням суду; 3. батьки яких визнані безвісно відсутніми, що підтверджується рішенням суду; 4. батьки яких оголошені судом померлими, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органами реєстрації актів цивільного стану

5. батьки яких визнані недієздатними, що підтверджується рішенням суду; 6. батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду; 7. батьки яких під час здійснення кримінального провадження утримуються під вартою, що підтверджується ухвалою слідчого судді (суду); 8. батьки яких перебувають у розшуку органами Національної поліції, пов’язаному з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їхнє місцезнаходження, що підтверджується ухвалою суду або довідкою органів Національної поліції про розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження; 9. у зв’язку із тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов’язків, виданим у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров’я (МОЗ); 10. підкинутим, батьки яких невідомі, покинутим у пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яких відмовилися забрати із цих закладів батьки, інші родичі, про що складено акт за формою, затвердженою МОЗ і МВС; 11. батьки яких не виконують свої обов’язки з виховання та утримання дитини з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території або в районі проведення антитерористичної операції, що підтверджується актом, складеним службою у справах дітей. Посадові особи ОТГ як органу опіки та піклування на підставі заяви матері, батька, які повернулися з місць позбавлення волі, про повернення їм дитини обстежують житлово-побутові умови заявника, перевіряють наявність або відсутність заробітку чи іншого доходу, про що складають відповідний акт, та готують висновок про можливість передачі дитини для подальшого виховання матері чи батькові. Посадові особи ОТГ як органу опіки та піклування здійснюють необхідні заходи для влаштування дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також вживають заходів для тимчасового влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, у сім’ю громадян України (родичів, знайомих, патронатного вихователя); у притулок для дітей служби у справах дітей (далі – притулок); у центр соціально-психологічної реабілітації дітей (далі – центр); у соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко); у будинок дитини, навчальний або інший дитячий заклад (окрім дитячого будинку та загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування).

 

У ЯКИХ ВИПАДКАХ ЩОДО ДІТЕЙ ОБОВ’ЯЗКОВО ІНФОРМУЮТЬ ОРГАН ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ АБО ЗАПИТУЮТЬ ЙОГО ЗГОДУ

 

 Ми вже зазначали, що орган опіки та піклування – це спеціальний цивільноправовий інститут, який забезпечує захист прав людини у випадках, коли такі права не може представляти фізична особа. Сфер застосування згоди або інформування органу опіки та піклування чимало і регулюються вони 145 нормативними актами. У наших рекомендаціях ми наведемо деякі нормативні акти, які регулюють обов’язкову участь органу опіки та піклування у кримінальному судочинстві, наданні медичної допомоги, реєстрації актів цивільного стану. Так, Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» 5 у статті 13 визначає, що «державна реєстрація народження дитини, яку не забрали з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров’я, підкинули або яка була знайдена, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за письмовою заявою представника органу опіки та піклування. Прізвище, ім’я та по батькові дитини, батьки якої невідомі, та відомості про батьків зазначаються на підставі рішення органу опіки та піклування». Водночас стаття 135 Сімейного кодексу містить таку норму «Якщо батьки дитини невідомі, державна реєстрація її народження проводиться за рішенням органу опіки та піклування, яким визначається прізвище, власне ім’я, по батькові дитини і відомості про батьків». На орган опіки та піклування також покладено обов’язки реалізації права особи на медичну допомогу. Так, Закон України «Основи законодавства про охорону здоров’я» у статті 43, що регулює обов’язковість згоди на медичне втручання, визначає, що якщо відмову від медичного втручання дає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування. Нещодавно підписаний Президентом новий Закон України «Про внесення змін до Закону «Про психіатричну допомогу» значно розширює участь органу опіки та піклування у забезпеченні права особи на отримання психіатричної допомоги і визначає, що «у разі незгоди одного з батьків або за відсутності батьків психіатричний огляд особи віком до 14 років (малолітньої особи) проводиться за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке ухвалюється не пізніше 24 годин з моменту звернення іншого законного представника зазначеної особи до цього органу і може бути оскаржено відповідно до закону, у тому числі до суду. Законний представник особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, сповіщає орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного про надання ним згоди на проведення психіатричного огляду підопічного не пізніше дня, наступного за днем надання такої згоди». І ще – «У разі виявлення комісією лікарів-психіатрів порушень прав особи віком до 14 років (малолітньої особи), допущених її законними представниками, власник закладу з надання психіатричної допомоги або уповноважений ним орган повідомляє про це органи опіки та піклування за місцем проживання особи, яку було госпіталізовано. У разі виявлення комісією лікарів-психіатрів порушень прав особи віком до 14 років (малолітньої особи) та особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, допущених органом опіки та піклування, власник психіатричного закладу або уповноважений ним орган повідомляє про це органи Національної поліції або оскаржує рішення органу опіки та піклування відповідно до закону, у тому числі до суду».  

 

 

У статті 23 Закону «Про психіатричну допомогу» визначено порядок влаштування особи, яка страждає на психічний розлад, до закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, або спеціального навчального закладу для соціального захисту та спеціального навчання, і встановлено, що підставою для влаштування особи, яка страждає на психічний розлад, до закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, є особиста письмова заява особи та висновок лікарської комісії за участю лікаря-психіатра; для особи віком до 18 років – письмова заява батьків або іншого законного представника та рішення органу опіки та піклування, прийняте на підставі висновку лікарської комісії за участю лікаря-психіатра. Висновок має містити відомості про наявність в особи психічного розладу та потребу в постійному сторонньому догляді. Широке застосування цивільно-правового інституту «орган опіки та піклування» передбачено і в кримінальному праві. До прикладу, стаття 44 Кримінального процесуального кодексу визначає, що якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній або особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом із ним залучається його законний представник. Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а у разі їх відсутності – опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім’ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний. У Сімейному кодексі поняття «орган опіки та піклування» визначається виконавцем 67 разів, фактично у кожній четвертій статті. Визначальними з точки зору розуміння суті поняття «орган опіки та піклування» є статті 17 і 19 цього Кодексу. Активне застосування поняття інституту «орган опіки та піклування» передбачає і Цивільний кодекс України. Водночас Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» визначає, що безпосереднє ведення справ щодо дітей покладається на служби у справах дітей. Вони є основною структурою, яка забезпечує діяльність комісії з прав дитини як дорадчого органу опіки та піклування.

 

Сімейний Кодекс України 6

 

Стаття 17. Надання органом опіки та піклування допомоги особам у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов’язків 1. Орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов’язків в обсязі та в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Стаття 19. Участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів 1. У випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. 2. Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу. 3. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. 4. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви. 5. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. 6. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. 7. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

 

ОРГАН ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ – ХТО ЦЕ?

Стаття 56 Цивільного кодексу України Орган опіки та піклуванн 1. Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. 2. Права та обов’язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативноправовими актами.

Стаття 19 Сімейного кодексу України Участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів 1. У випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. 2. Рішення органу опіки та піклування є обов’язком до виконання, якщо протягом дясяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу

 

Стаття 12 Закону України «Про забезпеченя організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» Безпосереднє ведення справ та координації діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.

ПОРЯДОК провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини ЗАТВЕРДЖЕНО Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. №866 ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ про комісію з питань захисту прав дитини ЗАТВЕРДЖЕННО Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. №866

 

ЯК РОЗМЕЖОВУЮТЬСЯ ПОВНОВАЖЕННЯ РДА ТА ОТГ

 

Питання взаємодії РДА і ОТГ щодо виконання обов’язків органу опіки та піклування наразі належить до найбільш актуальних. З моменту внесення змін до Постанови № 866 «Про порядок діяльності органів опіки та піклування», коли ОТГ отримали повноваження органу опіки та піклування, виникла певна правова колізія. Її суть полягає у тому, що РДА і ОТГ, які ще вчора були у відносинах підпорядкування, тепер стали рівнозначними і з однаковими повноваженнями. На жаль, очікуваного подальшого законодавчого регулювання цих відносин Міністерством соціальної політики, до компетенції якого належить розв’язання цієї проблеми, поки що не бачимо. Як же тоді бути? Перше. Прийняти складнощі перехідного періоду. Так, на сьогодні служба у справах дітей РДА за статусом рівнозначна службі у справах дітей ОТГ. Попри це, поки що ОТГ, маючи повноваження органу опіки та піклування, не можуть здійснювати діяльність з усиновлення, влаштування у ПС/ДБСТ(для цього треба внести зміни до законів) і не мають доступу до електронної бази даних дітей (для цього потрібно технічно змінити базу даних щодо її редагування та забезпечити службу у справах дітей ОТГ комп’ютерною технікою і ключами доступу). У надісланих на місця методичних листах відповідей на ці питання немає. Друге. Жодна служба у справах дітей або уповноважена особа не зможе здійснювати повноцінної діяльності без особових справ дітей, які наразі залишаються у районних службах. Найкращий вихід із цієї ситуації – це організувати процес передачі справ по всій країні за єдиним порядком на підставі окремого наказу Мінсоцполітики. А допоки його немає, порадимо прийняти окреме розпорядження голови ОТГ і на підставі норм Постанови КМУ від 24.09.2008 № 866 зі змінами, внесеними Постановою Кабміну від 25.11.2017 № 877 щодо виконання ОТГ повноважень органу опіки та піклування про дітей, звернутися до РДА із проханням передати особові справи дітей, які походять з ОТГ або перебувають на її території. Таким шляхом варто отримати або оригінали справ дітей, або, як мінімум, їхні копії. Таким чином ОТГ отримає не тільки інформацію про дітей, а й певний обсяг документів, які можна використовувати як зразки для вирішення питань щодо дітей, яким лише загрожує втрата батьківського піклування у майбутньому. Третє. Для розподілу цих справ має бути враховано, які території об’єдналися в ОТГ. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які походять із цих населених пунктів (територій), «переходять» до компетенції ОТГ як органу опіки та піклування з моменту передачі їхніх справ. Усі діти, які проживають на території ОТГ, мають отримувати послуги і тепер уже звертатися у виконком ОТГ, а не в РДА. Четверте. Ці питання не є такими гострими для міських ОТГ, бо служби у справах дітей уже понад 10 років як створені у міськвиконкомах і, як правило, продовжують свою діяльність тепер уже в складі виконкому міської ОТГ. П’яте. Зволікання Мінсоцполітики із законодавчим врегулюванням взаємодії між РДА та ОТГ на перехідному етапі під час передачі повноважень стосовно дітей значно ускладнює практичну роботу служби у справах дітей або окремих уповноважених осіб щодо виконання їхніх обов’язків із вирішення проблем дітей. Надані Мінсоцполітики рекомендації укладати угоди ОТГ із РДА щодо виконання останніми певних обов’язків ОТГ, на наш погляд, викликало певну розгубленість працівників галузі – аж до призупинення цих важливих процесів. Сьогодні гальмування процесу створення в ОТГ служб у справах дітей є наслідком тих рекомендацій. Попри все, процес децентралізації триває. Фактично, бюджетна децентралізація завершується. Рано чи пізно відбудеться і децентралізація функцій, у тому числі функцій органу опіки та піклування щодо дітей.

 

ЯКА КІЛЬКІСТЬ ДІТЕЙ ПОТРЕБУЄ РІШЕНЬ, ВІДНЕСЕНИХ ЗАКОНОДАВСТВОМ ДО КОМПЕТЕНЦІЇ ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ

Ми вже зазначали, що всі питання, які належать до компетенції органу опіки та піклування, є похідними від становища сімей у громаді. Говорили ми і про те, що діти, як правило, становлять п’яту-шосту частину населення громади. Однак не всі вони потребують захисту органу опіки та піклування. Як правило, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, становлять близько 2% дитячого населення, 20–25% дитячого населення – це діти, які опинилися у складних життєвих обставинах, 5% – діти з інвалідністю. Отже, кожна третя дитина, яка є мешканцем громади, так чи інакше потребує послуг, які належать до компетенції органу опіки та піклування ОТГ.

ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО

Розглядаючи тему децентралізації влади, автори спробували навести аргументи щодо усвідомленого створення об’єднаною територіальною громадою структурного підрозділу або призначення уповноваженої особи, до компетенції яких належатимуть виконання функцій із питань забезпечення та дотримання прав дитини, особливо в ситуації, коли між законними представниками дитини виник конфлікт щодо дитини або ж якщо у дитини немає законного представника. Переконання, що ОТГ може не брати на себе такі функції, є помилковим. Адже виникнення таких функцій зумовлено не бажанням центральних органів влади регулювати ці ситуації, а самим фактом наявності у громаді населення дитячого віку, коли така особа ще не спроможна одноосібно вирішувати свої проблеми або представляти свої інтереси самостійно. Отже, складні ситуації рано чи пізно будуть поставати перед виконавчою владою кожної громади. Результативність та швидкість їх вирішення залежатимуть від конкретних обставин. Запит на професійно грамотне рішення буде формуватися щоразу, коли йтиметься про особу дитячого віку або недієздатну чи обмежено дієздатну дорослу особу. Своєчасне виявлення, облік, супровід і прогнозування наслідків допоможуть уникнути і особі, і громаді численних ускладнень, обтяжень, невизначеності у складних життєвих обставинах. Знання законодавства, його застосування задля захисту прав окремих членів громади посилить професійність прийнятих рішень, особливо в тих випадках, коли прийняте рішення створює законодавчі підвалини отримання особою послуг в іншій територіальній громаді (наприклад, усиновлення, опіка тощо). Рекомендації побудовані на підставі вимог чинного законодавства.